Функції й форми використання психологічних казок

ФУНКЦІЇ Й ФОРМИ ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ КАЗОК

Діти молодшого шкільного віку добре знайомі з казками. Вони знають і люблять українські, російські та казки інших народів еліту. Казка — один з основних жанрів народної творчості. Казка — пере­важно прозаїчна художня усна розповідь фантастичного, авантюр­ного або побутового характеру з

установкою на вигадку. Викорис­товуються казки й у практичній діяльності психолога. Один із на­прямів практичної психології — казкотерапія, що, використовуючи метафоричні ресурси казки, дозволять людям розвинути самосвідо­мість, усвідомити власне «я» і побудувати особливі, довірчі, близь­кі стосунки з оточуючими.

Але, крім коригувальної, казка може викопувати ще діагностич­ну й пізнавальну функції. Про ці функції казки ми н поговоримо.

Розглядаючи діагностичну функцію казки, слід відзначити, що використання казки належить до проективних методів. Застосуван­ня практичним психологом проективних методів у роботі :і дітьми молодшого шкільного віку мас особливе значення, тому що воші за­безпечують більш тісний емоційний контакт з дитиною, роблять її спілкування із психологом більш невимушеним, а також мають психокоригувальний ефект.

Найбільш популярними прикладами діагностичної функції каз­ки можна вважати інтерв'ю «Казковий світ», тест «Казка» (авт. Л. Дюсс).

. Аналізуючи другу — пізнавальну функцію казки, слід від­значити, що образний світ казок дозволяє в цікавій форм і ознайо­мити молодших школярів із психологічними поняттями. Діти мо­жуть порівняти свої спостереження й переживання з тим, що розпо­відається в казці, і використовувати це в спілкуванні з оточуючими. Уже в цьому віці можна знайомити дітей з деякими психологічни­ми явищами. І краще робити це через казку. Нижче пропонуються казки, складені студентами 1-го курсу Харківської державної ака­демії культури.

Волчкова Анастасія

ПРОСТО КАЗОЧКА, АБО ЧАРІВНІ СМІШАРИКИ

В одному царстві, назвемо його Температіус. як це ті належало, жив цар. Звали царя гарним ім'ям Флегматіус. що в перекладі озна­чало «терплячість». Правив цар уже досить довго, але придворні й городяни любили його за надійність у справах і незворушність у разі можливої небезпеки... Хіба що його млявість іноді дратувала їх... І все було б добре, правив би собі цар і далі, горя не знаючи, та була в нього дочка, прекрасна принцеса на ім'я Мелаха. Саме через неї й почалася ця історія.

А справа от у чому. Занадто вже часто плакала Мелаха. Найчас­тіше принцеса сиділа в себе в замку, а іноді співала тихим сумним голосом... «Донечко, прийми в подарунок від царевича золоту діаде­му », — якось сказав цар, несучи на срібному підносі майстерно зроблену найкращими заморськими майстрами прикрасу. Мелаха від­разу ж насупилася: «А-а-а, то виходить, царевич уважає мою зачіс­ку некрасивою, а-а-а!» — і довго ще після цього займалася зачіскою.— Мелашечко, заспівай нам, — попросив іншим разом цар, який хоча й не був занадто товариським, але зобов'язаний був приймати гостей і влаштовувати бали. І що тут почалося!

— Я не зможу-у-у, — кричала чудово освічена Мелаха, — у мене не вийде, як завжди-и-и! — І схлипи ще довго лунали по всьому палацу.

Дивився цар, дивився на свою дочку, прекрасну принцесу, і схо­тілося йому, щоб і на її білому личку засяяла посмішка. Зібрав він радників та ворожок, і почали вони радитися. Думали й так, і сяк, але нічого не спадало на думку. Уже зовсім впали у відчай, а цар усе не хоче здаватися. Тоді піднялася найстаріша й наймудріша во­рожка. Така стара, що навіть ніхто в королівстві не знав, скільки ж їй років. Вона посміхнулася, підійшла до Флегматіуса й прошепо­тіла свою пораду.

А наступного дня царський глашатай оголосив волю Його Ве­личності.

— Той, хто першим добуде смішариків з далекого Сангвініуса, — кричав він голосно, з надривом, — тому обіцяно в наречені царську дочку й півцарства на додачу!!!

— Смішарики, смішарики, — зашелестіло в юрбі. Ніхто до ладу не знав, що це таке, але вмить сотня добрих молодців зібралася в до­рогу — до далекої держави Сангвініус. Багато знайшлося бажаючих одружитися із царівною.

І от їдуть вони, їдуть. День, другий, тиждень, другий, місяць, ще один. Не всі витримали таку далеку дорогу. Аж ось на горизонті з'явився Сангвініус. Зупинили молодці, які доїхали, першого жи­теля Сангвініуса — і ну розпитувати в нього про смішариків.

— Не знаю, не чув, хочете, шукайте, як пощастить — знайдете!

Сангвінік лукавив, адже він знав, що смішарики — це чарів­ні бульбашки в струмку за назвою Оптимізмус, що протікає не­подалік. Але він знав, що знайти його можуть лише найбільш наполегливі. Після кількох днів пошуку залишився лише один ца­ревич Холерікус. День і ніч він був зайнятий пошуками, розпитував жителів Сангвініуса про смішариків. Коня свого загнав зовсім, дуже кортить йому досягти своєї мети. Своєю наполегливістю він зачару­вав сангвініків, і вони підказали йому, що набрати чарівних сміша­риків можна лише після того, як він відгадає дві загадки.

— Дрібниці, — вигукнув Холерікус, — давайте скоріше спад­ки, кортить мені порадувати короля!

Тоді сангвініки загадали першу загадку:

— Що важче: пуд солі чи пуд заліза?

— Зрозуміло, що залізо важче, — різко відповів Холерікус. Засміялися сангвініки.

— Слухай другу загадку. Що перед нами, а ми його не бачимо?

— Мураха, — посміхнувся царевич, - він завжди перед нами, а ми його не бачимо, якщо не придивимося!

Ще більше тоді засміялися сангвініки:

— Ти, дорогий друже, не бачиш нічого через свою .шиалі.пість і невитриманість. От глечик із чарівними смішариками;» чарівного струмка Оптимізмус.

Узяв Холерікус глечик і підозріло зморщився:

— А вони подіють?

Зітхнув один сангвінік і простягнув царевичу звичайну троянду:

— Якщо не подіють, подаруй принцесі цю троянду, сам усе по­бачиш!

Подякував царевич сангвінікам і поскакав скоріше у царство Флегматіус до прекрасної Мелахи. Приїхав і до государя.

— Давайте випробуємо чарівні смішарики.

Покликали слуги Мелаху, проетягнувїй принц добуте дико. Ков­тнула вона й... нічого не сталося. Здивувався тоді цар. Покликали ту саму ворожку, що розповіла йому про смішарики. Ворожка по­дивилася на царевича, на принцесу іі говорить:

— Розкажи-но мені, парубче, як ти добув глечик?

Усе розповів царевич, нічого не приховуючи. і про пошуки тривалі, і про загадки.

— Отже, на загадки ти відповів неправильно. Молодий ти ніс, царевичу, молодий і гарячий. Звичайно ж, пуд солі й пуд заліза ва­жать однаково. Звичайно ж, те, що перед памп, але ми його не бачи­мо, — це ніякі не мурахи, а наше майбутнє. А подарували тої сангвініки ще що-небудь? — запитала вона.

Згадав Холерікус про троянду, підійшов до Мелахи, простягнув їй квітку. Усміхнулася тут дівчина, засяяло її личко, і з цієї хви­лини всі стали помічати в принцесі впевненість, сталість у настрої.

— Ми всі різні й маємо різні особливості, — сказала ворожка. — І в кожному з нас є добре, а є й погане. І лише від нас залежить, як ми розвиватимемо позитивні та як будемо боротися з негативними рисами, — сказала ворожка Флегматіусу.

І дійсно, з того часу цар почав помічати, що хтось легковажний, але працьовитий; інший — невпевнений у собі, але завжди допомо­же іншому; дехто невитриманий, але має величезну цілеспрямова­ність. А хтось, як він сам, хоча й комунікабельний, але невтомний у певній справі.

А весілля Холерікуса й Мелахи все-таки зіграли. Кажуть, уро­чисте було свято... І процвітає держава Температіус і донині.

Таратинов Дмитро

СЕСТРИ ІЗ СІЛЬЦЯ ДІЯЛЬНІСТЬ

В одному царстві жили собі три сестри. Звали їх Ігранія, Навчанія й Гертрудія. Вони були дуже дружними, жили в цілковитому благо­получчі та злагоді. їхній будинок був дуже старий, але завжди вигля­дав доглянутим. Сестри ретельно стежили за порядком, тому в них за­вжди було затишно. З одного боку від будиночка плюскотіло велике озеро, а з усіх інших сторін височів густий ліс. І лише тоненька стеж­ка йшла вглиб нього, немов серпантином ведучи в невідому далечінь.

І от одного разу залудилися сестри. Почали вони міркувати, чим зайнятися. Наймолодша, Ігранія, була на вдачу весела, енергійна, але часто безтурботна, тому запропонувала погратися в схованки. Вона вже встигла очі замружити й почати рахувати, але дві інші сестрички не захотіли грати. Середня сестра, яку звали Навчанією, була найбільш тямущою і допитливою, тому покликала сестер гра­ти в лото. Переконувала вона сестер, що це цікаво й корисно, але ті не «почули» її. Тут найстарша Гертрудія взяла плетений кошик і по­кликала збирати ягоди.

-.....Погуляємо, та й користь з цього буде — пироги з ягодами на­печемо.

Але й ця пропозиція не сподобалася Навчанії та Ігранії. І тут На-вчанії спало на думку об'єднати все те, чим вони пропонували за­йнятися б, улаштувати велике свято, запросивши гостей. Тоді мож­на буде й пограти, і за ягодами сходити. Молодшенька сестра дуже зраділа такій чудовій пропозиції й уже почала згадувати, до кого по­трібно сходити й запросити, однак Гертрудія як найбільш розваж­лива нагадала сестрам, що з гістьми не все так просто, адже живуть вони далеко від своїх друзів, та й свято потрібно заздалегідь орга­нізувати. Простіше кажучи, вона пояснила їм, що задумане не так просто втілити в життя. Ще трішки — і вибухне сварка (чого раніше не траплялося між Ігранією та Гертрудією). Першій страшенно хо­тілося веселощів, а друга, хоча й не менше бажала свята, але вима­гала організованості. Помирила їх наймудріша сестра — Навчанія. Вона швиденько заспокоїла молодшу, переконавши, що свято все-таки відбудеться, а старшій розповіла, як просто все організувати, якщо кожна з них візьме на себе один з кількох обов'язків.

Разом вони швидко впоралися зі справою. Кожна із сестер пі­шла стежкою до одного із сусідніх селищ і покликала друзів. Мо­лодшій доручили разом з гостями назбирати ягід і наносити води. Середня повинна була з подругами прибрати в будинку, а старша зобов'язалася організувати всіх, хто прийде, щоб накрити стіл різ­ним смакотинням.

Так усе й вийшло. Завдяки тому, що сестри об'єднали свої зусил­ля й таланти, вийшло чудове свято! Спочатку, поки в лісі збирали ягоди, награлися в схованки, як хотіла Ігранія. Потім усі разом на чолі з Гертрудією швидко наготували незліченну кількість страв, дружно накрили стіл, на якому були й пироги з лісовими ягодами, і вареники зі сметаною, і чай з медом! А потім, посмакувавши при­готовленими стравами, досхочу насміялися, граючи в лото, точно так само, як пропонувала Навчанія!

Так сестри зрозуміли, що, лише об'єднавши свої сили й таланти разом, можна виконати будь-яке завдання.

Кондратьева Анастисія

ДОЩОВО-КАВОВА КАЗКА

Дощ. Як добре в дощ сховатися в затишній теплій кав'ярні. За­пашний аромат кави віє теплом, і незатишна погода миттю стає яко­юсь іншою, казковою.

Якось точно в таку погоду в маленький підвальчик-кав'ярню зайшли троє — двоє чоловіків і одна жінка. Вони сміялися, пили каву і про щось розмовляли, та так галасливо, що дівчина за сусід­нім столом мимоволі відволіклася від своїх роздумів і прислухала­ся до їхньої розмови:

— ...У неї був капелюх, такий крислатий, чорного кольору, він так пасував до її чорного, як ніч, пальто. Так елегантно. Або іншо­го разу. У неї було жовте кепі, таке маленьке жовте кепі, з такою ж жовтою маленькою спортивною кофтою та коротенькими шорта­ми. Дуже забавно. Хай там що, але найкраще я пам'ятаю її очі сма­рагдового кольору.

— Завжди дивувалася твоїй зоровій пам'яті. Як ти можеш запа­м'ятовувати такі докладні образи? Зате я добре запам'ятовую події. Пам'ятаю, погода була, як сьогодні, ми забули парасольку й бігали по всьому місту, шукали, де ж сховатися, і саме у цей день знайшли цю кав'ярню. І хоч ми вщент промокли, все одно чудовий був день.

— Так, мила, у тебе явно епізодична пам'ять. Хоча я й цим не можу похвалитися, у мене вона семантична. Я чітко пам'ятаю, що вона раніше називала себе Елліс. їй завжди подобалося ім'я Елліс. Хоча взагалі її звати Аліса. От тільки я, скільки б не намагався, не знаю, коли й від кого це чув. Таке відчуття, що воно саме собою ви­йшло, пам'ятаю — та й по всьому...

Розмова ще тривала, а дівчина перевела погляд на танок крапель дощу, які так старанно вибивали свій мелодійний ритм, немов гра­ли на вулицях міста, дахах будинків і неслися кудись далеко, пере­даючи пошепки далі й далі свою чарівну музику...

Манастирська Ірина

МИСЛИВЕЦЬ ТА ЙОГО СИНИ

Жив собі в одному царстві мисливець. Нелегким було його жит­тя. Важко добував він свій шматок хліба. Іноді кільканадцять верст пройде лісом, перш ніж трапиться якась живність. Бувало, що й щас­тя привалить — велика здобич траплялася: і м'ясо, і шкіра непога­на. Знесе на базар, дивишся — є чим родину годувати.

А яка радість була, коли син народився. Щасливішої за нього людини не було в усьому світі. Але чорне горе ходило поруч — на­пав на сина клишоногий, і той від ран помер. Безмежним було горе нещасного батька.

Іде якось мисливець лісом, капкани перевіряє. Бачить: потра­пив у сильце сірий заєць. «Непогано, — подумав мисливець, — нині й заєць здобич». Узяв він сірого за вуха, хотів був його в сумку ки­нути, і раптом заговорив заєць людським голосом:

— Відпусти мене, добрий мисливцю. Що хочеш проси, будь-який відкуп.

Здивувався мисливець:

— Скільки років живу, а такого дива не бачив. Та нехай: заєць не ведмідь. А раптом, і справді, що забажаю, те і зробить?

Почав думати, що в зайця просити. Згадав про свого нещасного сина, про свою радість після його народження й сум після його за­гибелі, подумав про своє бідолашне життя й сказав:

— Добре, сірий, біжи. Тільки зроби так, щоб у мене другий син народився, щоб здоровий був, щоб життя прожив спокійне, щоб не було в нього жодних турбот і ніяких хвилювань.

Сказав і відпустив зайця.

— Усе буде, як ти хочеш, — промовив заєць і зник у кущах. Тіль­ки й чув мисливець, як зашуміли гілки навздогін дивовижному звіру.

Минув належний строк — народився в мисливця другий син. Усім гарне маля: і зростом, і обличчям, і росте міцним. Тільки за­надто вже спокійний — не сміється, не плаче, ні гуляти не хоче, ні їсти, ні пити. Росте собі й росте, а цікавості ні до чого не виявляє. За все дитинство жодного разу ґулі не набив, подряпини не одержав, не бився ні з ким і ні з ким не дружив.

Виріс син міцний, здоровий, та все життя якось повз нього про­ходить. Горе десь яке чи радість — ніщо не зачіпає. Батько з матір'ю померли — не горював; дівчині сподобався — не радів; збирався одру­житися — та передумав.

Зустрів якось він зайця в лісі, а той не тікає, промовляє люд­ським голосом:

— Ну що, брате, як живеш? Задоволений спокійним життям? Може, по-іншому жити хочеш?

Не здивувався мисливський син і говорить:

— Як хочеш.

І сказав заєць:

— Живи, як усі люди живуть, — а сам зник у лісі. Озирнувся парубок. Навкруги ліс чудесний, краса незвичайна.

— Як я раніше не помічав такого? — подумав він. Затріпотіло серце від щастя, дух перехопило. Тільки на це його й вистачило. Упав він і... помер.

Швець Аніпоніна

СИЛА ВОЛІ

До складу Сполучного Королівства Психічних Процесів вхо­дили кілька різних королівств. На чолі одного з них був досвідче­ний і мудрий правитель Воля. «Оце сила Волі», — так говорили про його процвітаючу державу. У цього короля було п'ять синів: принц Цілеспрямованість, принц Рішучість, принц Наполегли­вість, принц Витримка і принц Самостійність. І' все було добре, але королева Емоція, яка очолювала сусідню державу, давно хо­тіла будь-що посісти трон Волі. їй це ніяк не вдавалося, і, врешті-решт, вона оголосила війну.

Король Воля, недовго думаючи, зібрав своїх синів, і вони всі ра­зом почали обмірковувати план оборони. Принц Цілеспрямованість висунув головне завдання — зберегти королівство в руках батька, незважаючи ні на які труднощі.

Отже, п'ять принців і армія, що складалася зі Сміливості, Від­ваги, Мужності, Стійкості й Дисциплінованості, вирушили оборо­няти свою державу.

На той час, після штурму Головних Воріт армія Емоції вже припи­нила бойові дії, і королева вирішила заслати в армію супротивника свого вірного слугу — Стрес. У цей непростий момент командуван­ня армією на себе взяли принц Витримка та принц Наполегливість. Завдяки їм воїни змогли контролювати свою поведінку та йшли до перемоги.

Тоді вже сама королева Емоція розгубилася й послала до супро­тивників свою дочку Пристрасть.

Надзвичайно вродлива, чарівна принцеса Пристрасть з її запаль­ною вдачею, здавалося, полонила серця воїнів: вони забули про те, що повинні захищати королівство, але тут у найвідповідальніший момент принц Рішучість швидко й обдумано встановив стратегію подальшого бою. І королівство було врятовано.

Довго ще не могла заспокоїтися запальна Емоція. Оманою, спо­кусами зі своєю дочкою Пристрастю вони ще не раз порушували спо­кій короля Волі. Але тим і відрізняється мудрий правитель, що він постійно мислить, а не керується щохвилинними почуттями, при­страстями; завдяки силі Волі розум усе-таки завжди брав гору.

КАЗКА ПРО ПРИНЦЕСУ

Прочитайте уважно казку й визначте, який герой вам найбільш близький і зрозумілий: принцеса, мудрий радник, стражник, ли­цар чи принц?

Жила собі прекрасна принцеса, що всім серцем любила принца із сусідського королівства. Він відповідав їй взаємністю. Батько прин­цеси, старий король, був проти їхнього шлюбу, тому наказав зачи­нити дочку в кімнаті та стерегти її. Коли принц дізнався про це, він написав принцесі листа й таємно надіслав його через людину, якій довіряв. У листі він умовляв її втекти від батька й обіцяв, що вона стане його дружиною, тільки-но опиниться в його замку.

Принцеса попросила поради в старого радника батька, який знав її з дитинства і якому вона довіряла. Мудрий чоловік довго зважу­вав усі «за» і «проти» і заявив, що ризик дуже великий і принцесі краще відмовитися від втечі.

Незважаючи на застереження мудрого радника, принцеса все-таки вирішила втекти. По допомогу вона звернулася до стражника, який стеріг її двері. Той, злякавшись гніву старого короля, не по­годжувався допомогти. Тоді принцеса пообіцяла щедро нагородити його золотом і коштовностями. Стражник залишив двері відчине­ними, і принцеса втекла із замку.

За стінами замку ріс густий ліс, крізь який їй потрібно було про­йти до свого принца. Принцеса злякалася, проте відчула величезне полегшення, коли побачила лицаря, з яким колись познайомила­ся у своєму замку.

Ніч застала їх на півшляху в лісі. Було зрозуміло, що ночувати доведеться в лісі. Принцеса хвилювалася, і тут лицар зізнався, що

давно зачарований її красою, і запропонував разом перечекати ніч. Принцеса охочіше за все втекла б, але куди? Однією залишитися в лісі вона дуже боялася, тому погодилася на пропозицію лицаря. 1 не по­мітила, що з-за дерев за ними спостерігав посланець принца.

Уранці лицар проводив її до замка принца і зник. Заходячп до замку, принцеса не знала, що посланець принца розповів йому про те, що бачив. Тому принц відсторонив її від себе й наказав підпра­вити її до батька, не слухаючи жодних пояснень.

Поводження якого з головних героїв виявилося для вас най­більш зрозумілим?

Якщо дитині сподобалося поводження принцеси, то відмітною її рисою є підвищена тривожність і чутливість, що часто бере гору над розумом.

Якщо дитині близькі поводження й дії радника, то у своїй роботі й поводженні вона демонструє неквапливість і обґрунтованість.

Якщо сподобався лицар, то в дитини багатий внутрішній світ, однак завдання дорослих — «достукатися» до найвіддаленіших ку­точків її душі. Часто буває важко зрозуміти дитину через труднощі в комунікативній сфері.

Якщо привабив принц, то можна стверджувати, що в дитини ви­никають складності з адаптацією до навколишнього світу, які супро­воджується замкненістю й підвищеною недовірливістю.

ІГРИ ТА ВПРАВИ

Вправа «Пташеня»

Мета: виявити ступінь залежності дитини від батьків або від одного з них.

«У гніздечку на дереві сидять пташки: тато, мама іі маленько пташеня. Раптом налетів сильний вітер. Гілка зламалися, і гніздо впало, усі опинилися на землі. Тато злетів і сів на одну гілку, мама злетіла й сіла на іншу. А що робити пташеняті?»

Відповіді-норма: «Воно також полетить і сяде на яку-небудь гіл­ку»; «Полетить до мами, тому що злякалося»; «Залишиться на землі, тому що не вміє літати, але буде кликати на допомогу, і мама (або тато) прилетить і забере його». Відповіді, що мають насторожити психоло­га: «Не вміє літати, тому залишиться на землі»; «Спробує злеті ти, зле впаде»; «Помре підчас падіння»; «Загине від голоду й холоду: «Про нього всі забудуть, і хто-небудь на нього наступить» тощо.

Вправа «Свято батьків»

Мета: зрозуміти, чи ревнує дитина до союзу своїх батьків, і пак­те кажучи, чи не відчуває себе обділеною увагою з боку обох бать­ків через прояв ними почуттів одне до одного.

«Святкується річниця весілля батьків. Мама й тато дуже люблять одне одного й хочуть весело відсвяткувати подію, запросивши дру­зів і рідних. Під час свята син (дочка) підводиться та йде сам (сама) на вулицю. Що сталося? Чому він (вона) пішов (пішла)?»

Відповіді-норма: «Пішов (пішла) за квітами для мами»; «Пішов (пішла) трохи погратися»; «Йому (їй) набридло перебувати на свя­ті»; «Йому (їй) зробили зауваження, що він (вона) не так їсть (си­дить)». Інші відповіді про можливу нудьгу на святі також можуть розглядатися як нормальні.

Відповіді, що мають насторожити психолога: «Пішов (пішла), тому що розлютився»; «Хотів (хотіла) залишитися на самоті»; «За­сумував (засумувала)»; «Ніхто не звертав на нього (неї) уваги, і він (вона) вирішив піти»; «Було занадто галасливо»; «Йому (їй) не да­вали гратися».

Вправа «Смерть»

Мета: виявити ставлення дитини до смерті, а отже, до усього агресивного, руйнівного.

«Вулицею рухається поховальна процесія, і всі запитують, хто помер. Хтось показує на один будинок і говорить: «Померла люди­на, що жила в цьому будинку». Хто ж помер?»

Відповіді-норма: «Невідома людина»; «Дідусь (бабуся) якоїсь ди­тини»; «Людина, що давно була дуже хвора»; «Бабуся (дідок)».

Відповіді, що мають насторожити психолога: «Хлопчик (дівчин­ка), мама (тато) одного хлопчика (дівчинки); «Старший брат (сестра) однієї дитини» тощо.

Вправа «Страх»

Мета: дізнатися, які страхи мучать дитину, чого вона боїться.

«Один хлопчик (дівчинка) говорить собі тихо: „Як страшно!" Чого він (вона) боїться?»

Відповіді-норма: «Поводився (поводилася) погано й тепер боїть­ся покарання»; «Боїться темряви»; «Боїться якоїсь тварини»; «Про­пускав (пропускала) заняття в школі, тому боїться, що мама лаятиме його»; «Нічого не боїться, просто пожартував (пожартувала)» та ін.

Відповіді, що мають насторожити психолога: «Боїться, що його викрадуть»; «Чудовисько хоче вкрасти його та з'їсти»; «Чудовисько хоче з'їсти його, тому що він поганий хлопчик (дівчинка)»; «Боїться залишитися наодинці»; «Боїться диявола»; «Боїться, щоякий-небудь звір залізе в ліжко»; «Боїться, що прийде злодій і вдарить його ножем»; «Боїться, що помре мама (тато)» тощо. На всі ці відповіді необхідно попросити в дитини пояснення й уточнення, використовуючи навідні запитання та ставлячи їх спокійним і підбадьорливим тоном.

Вправа «Новина»

Мета: виявити в дитини почуття невиправданої тривожності або страху, а також невисловлені бажання й очікування, про існу­вання яких дорослі можуть навіть і здогадуватися.

«Один хлопчик (дівчинка) вертається з прогулянки (або зі ніко­ли, знадвору, де він грав у футбол (вона грала в яку-небудь гру), з гос­тин) — виберіть найбільш підходящу ситуацію для конкретної дити­ни), а мама говорить: „ Нарешті ти прийшов (прийшла). Я маю повідо­мити тебе одну новину". Яку новину хоче повідомити йому (їй) мама? »

Відповіді-норма: «До обіду прийде гість»; «Прийдуть гості»; «Хтось зателефонував і повідомив приємну новину (запрошення в гості, видужання, народження дитини тощо)»; «Мама дізналася про щось важливе й цікаве по радіо або телебаченню» тощо.

Відповіді, що мають насторожити психолога: «Хтось помер у ро­дині»; «Мама хоче налаяти хлопчика (дівчинку), який не повинен (повинна) був (була) виходити на вулицю цього дня»; «Мама хоче щось заборонити хлопчику (дівчинці)»; «Мама гнівається, тому що хлопчик (дівчинка) спізнився (спізнилася), і вона хоче сказати йому (їй), що більше не випустить на вулицю» та ін.

Вправа «Поганий сон»

Мета: виявлення взаємозв'язку відповідей на цей тест із відпо­відями, отриманими раніше.

«Одного разу вранці один (одна) хлопчик (дівчинка) різко про­кидається й говорить: „Я бачив (бачила) дуже поганий сон". Який сон побачив (побачив) хлопчик (дівчинка)?»

Відповіді-норма: «Я не знаю», «Йому (їй) наснився страшний фільм»; «Йому (їй) наснилася погана тварина»; «Наснилося, що він (вона) заблукав (заблукала)» тощо.

Відповіді, що мають насторожити психолога: «Йому (їй) насни­лося, що мама (тато) померла (помер)»; «Йому (їй) наснилося, що він (вона) помер (померла)»; «Йому (їй) наснилося, що його (її) хо­тіли кинути під машину»; «Йому (їй) наснилося, що прийшлії за­брати його (її)».

За результатами цього тесту можна отримати інформацію про стан тривожності й занепокоєння дитини.

Інтерв'ю «Казковий світ»

Дитині пропонується асоціювати себе із могутнім чарівником, який може зробити будь-що в казковій країні іі у нашому реально­му світі: перетворитися на будь-яку тварину, стати маленьким або дорослим, хлопчику стати дівчинкою або навпаки тощо.

Ведучий пропонує дитині уявити такі ситуації:

1. Уяви собі, що в тебе є чарівна ракета, яка перенесла тебе в казко­ву країну. Там усе, як у казці: і люди казкові, і ти теж. Можеш собі таке уявити?

Скажи, ким би ти хотів бути в цій казковій країні? Чому? Ким би ти не хотів бути в казковій країні? Чому? Ми ще на хви­линку затримаємося тут.

2. Тепер уяви собі, що ти знову чарівник (фея): ти дуже сильний, за допомогою чар ти можеш зробити усе, що захочеш. Ти можеш створювати, змінювати, розчакловувати, зробити так, щоб що-небудь зникло зовсім. Скажи, чарівнику, що б ти зробив? І навіщо?

3. Ти все ще чарівник (фея)? Ти сідаєш у ракету й вертаєшся назад, у звичний світ. Насамперед давай зайдемо до твого будинку — уяви собі це. Тепер ти в себе вдома. Ти — всемогутній чарівник. Що б ти зробив? (Додаткові запитання: для мами, тата та ін.?) Потім чарівник потрапляє в дитячий садок.

4. Тепер ти в дитячому садку. Що б ти зробив? (Додаткові питан­ня: для вихователя, дітей?) Чому?

5. Тепер ти, чарівнику, граєш із дітьми. Що б ти зробив для них? Чому?

6. Що б ти зробив для себе? Чому? Що б ти змінив або знищив?

7. А для мене, чарівнику, що б ти зробив? Чому?

8. Якби ти був чарівником, ти міг би набути якого завгодно вигля­ду, перетворився б на кого або що хочеш. На кого ти б хотів пе­ретворитися? Чому?

9. Можна перетворитися на будь-яку тварину. Якою твариною ти хотів би стати? Чому?

А якою твариною ти не хочеш бути? Чому?

Звичайно, ти знаєш багато звірів і звірят. Я називатиму тобі різ­них тварин, а ти говоритимеш, чи хотів би ти стати кимсь із них, чи ні і чому. Тварини: кішка, лев, маленьке цапеня (оленя), змія, орел, миша, мавпа, тигр, заєць, собака, пташка (наприклад, го­робчик).

10. Є можливість вибрати одне з трьох: стати маленькою дитиною, дорослим або залишитися таким, яким ти є. Яким ти хочеш стати?

А чому ти не хочеш стати... (перший необраний варіант)? А чому ти не хочеш стати... (другий необраний варіант)?

12. Чи хотів би ти стати дівчинкою (хлопчиком)? Чому?

Ти чудово впорався із завданням, але кожна казка закінчуєть­ся, і наша — теж. І тепер ти знову не чарівник, а... (ім'я та пріз­вище дитини).

13. Тобі подобається твоє ім'я? Чому? А прізвище? Як тебе звуть батьки, бабуся, дідусь, діти?

14. Уяви (тільки це вже не казка), що ти можеш здійснити лише три будь-які свої бажання. Які це бажання? Чому?

Опрацювання відповідей

Інтерпретація даних більшою мірою ґрунтується на відповідях дитини на запитання «Чому?», «Навіщо?», оскільки в них діти го­ворять про свої потреби, важливі переживання. Іншою основою ін­терпретації є змістовний аналіз відповідей, що дозволяє поглиби­ти уявлення про переживання дитини й реальну життєву ситуацію.

Тест «Казка»

Мета: з'ясування прихованих емоційних переживань дитини.

Дитині пропонується прослухати казку іі потім відповісти на пропоновані запитання.

Третя функція — функція встановлення контакту та зняття на­пруження в дітей. Використання казок допомагає зняти напруже­ність у групі, сприяє створенню довірчої атмосфери.

Відомий сучасний психолог І. В. Вачков запропонував варіанти казок, які потрібно завершити.

«Заверши казку»

1. Іван-царевич завжди їздив лише прямими шляхами. Але одного разу він опинився на розпутті перед каменем. А на камені було написано...

2. Жив собі в одному королівстві Король. Був він дуже багатим, але нещасливим через самотність. Ні з ким він не міг потоваришува­ти, тому що бачив, як сильно відрізняються ці люди від нього...

3. Вертався старий солдат додому зі служби, на якій вірою й прав­дою прослужив 25 років. Дорога була довга, і довелося йому пе­реночувати під розлогим дубом. А коли він прокинувся, то його рука наштовхнулася на якийсь предмет...

4. Вирушив Іван-царевич на пошуки Єлени Прекрасної. Довго чи ні він блукав і от нарешті підійшов до будинку без вікон і две­рей. А на порозі сидів...

5. Маленький горобчик давно мріяв навчитися літати, але йому ніяк не вдавалося злетіти в повітря. І от одного чудового дня він випадково вивалився з гнізда й від переляку так замахав криль­цями, що злетів. А коли він озирнувся навколо, то побачив...

6. Вирушила якось Білосніжка до лісу за ягодами й зустріла там гно­ма, який подарував їй люстерко. Подивилася вона в люстерко...

7. В одного Короля було три дочки. Старша була гарна, середня — щаслива. Обидві вони були батькові улюбленці. А молодша не була красунею, і в справах їй не щастило. Батько не приділяв їй уваги, тому вона почувалася самотньою. І от одного разу...

8. Жив собі в глибокій печері в центрі величезної гори старий Гор­бань, який видобував золото. І от вертається він якось після тяжко­го робочого дня, несучи в мішку запаси коштовностей, і раптом...

«Складіть казку»

Можна запропонувати школярам кілька варіантів складання казок.

Перший варіант, запропонований Дж. Родарі, називається «Бі­ном фантазії».

Учням пропонуються два слова, наприклад, «апельсин і крісло», «принцеса й велосипед» та ін. Ці слова є опорними для складання казки. Вони також мають бути використані в найрізноманітніших ситуаціях [Родари Дж. Грамматика фантазии. — М., 1978].

Другий варіант — за В. Я. Проппом, який, досліджуючи сюжетно-композиційну структуру чарівної казки, виділив її основні елементи:

1) приписи або заборона;                                  11) перемога;

2) порушення;                                              12) повернення;

3) шкідництво або недолік;                                13) прибуття додому;

4) від'їзд героя;                                             14) несправжній герой;

5) завдання;                                                 15) важке випробування;

6) зустріч із дарувальником;                                16) ліквідація лиха;

7) чарівні дарунки;                                          17) справжній герой;

8) поява героя;                                               18) викриття несправжнього

9) надприродна властивість героя; супротивника;          19)покарання супротивника;

10)боротьба;                                                 20)весілля.

За цією структурою можна працювати в кілька способів:

• послідовне поєднання ходів (структура казки відома учням, і вони вигадують власний сюжет);

• використання елементів структури на вибір учнів і створення свого способу поєднання ходів;

• паралельний розвиток кількох сюжетів за тими самими ходами [ Пропп В. Я. Морфология сказки. — М., 1969].

Третій варіант. Учні об'єднуються в групи по п'ять-сім осіб. Ко­жен член групи називає свого улюбленого казкового героя. Напри­клад, в одній групі названі: Карлсон, Мальвіна, Попелюшка, Іван-царевич, Вінні-Пух, Старий Хоттабич, Русалка.

Члени групи повинні придумати й виправдати ситуацію, за якої їхня зустріч стала можливою.