ТВІЙ
НАЙБІЛЬШИЙ ПРИЗ ЗНАХОДИТЬСЯ ЗА ДВЕРИМА СТРАХУ
Зайченя було ще
маленьким. Воно так мало знало про навколишній світ. Воно знало, що коли поруч
мама — це добре. Коли воно гризе капустяний листочок — це чудово! А коли хтось
пригостить морквинкою — це майже щастя. Коли поруч і мама, і друзі — це також
щастя.
Але
багато було й неприємного. Щось заворушиться в кущах або почне стукати там —
страшно! Мерщій звідти!
За
струмком росте така соковита смачна травичка, а перестрибнути страшно: а
раптом не зможе і намокне така чудова шубка?
Ось
сьогодні Лисеня з Ведмедиком запропонували змагання, хто швидше добіжить до
струмка. Воно ж безпечно, весело бігти з друзями духмяним лісом, але... «Що, як
я добіжу останнім? І всі сміятимуться з мене? Ні, краще просто посидіти й
подивитися, хто переможе».
Ось і
доводиться сидіти! «Чому я не народився їжачком? — жалкує Зайченя, — я б тоді
нікого і нічого не боявся, як їжачок Чох-Чох».
А
тут і сам Чох-Чох, легкий на згадку і, як завжди, бадьорий:
—
Привіт, довговухий, знову щось не так?
Розповів
йому Зайчик про свою печаль.
—
Та це ж нескладно, — відповідає Чох-Чох, — запам'ятай: твій найбільший приз
знаходиться за дверима страху. Поміркуй над цим!
І їжачок
покотився далі. А Зайченя замислилося:
—
Що таке їжачок сказав мені? Який це мій найбільший приз? Мабуть, це велика
соковита хрумка морквинка! Ну, що ж, заради такого призу варто й ризикнути.
І зайченя негайно приступило до справи.
—
По-перше, хто там часом стукає в кущах?
Страшно!
Але воно уявило, як смачно вгризтися в морквинку, і почало потихеньку,
обережно просуватися до страшного місця...
І
як же воно здивувалося! То стукала суха гілочка, коли дмухав вітерець. Зайчик
аж посміхнувся. В грудях у нього щось розширилося, і стало вільно дихати. І
хоча морквинки там не було, ця мить була дуже схожа на щастя.
Він
зміг! Він подолав свій страх! Це й насправді виявлялося найбільшим призом,
коли почуваєшся вільним і сміливим.
Чох-Чох
був правий: найбільший приз чекає нас за дверима страху.
Немає коментарів:
Дописати коментар