Як живеться з тобою твоєму тілу

ЯК ЖИВЕТЬСЯ З ТОБОЮ ТВОЄМУ ТІЛУ?

Антон з сумом дивився у вікно. Як весело було дітям у дворі! За ніч напа­дало стільки снігу! І тепер можна скільки завгодно ліпити з нього що завгодно!

Тетянка з сусіднього під'їзду та її под­ружка Оленка старанно ліпили невеличко­го сніговика. А хлопці...! У Антона аж дух перехопило від заздрощів. Хлопці зліпили цілу снігову фортецю і тепер захищали її від штурму неприятеля.

Сніжки летіли з одного боку в інший. Почервонілі обличчя, веселий галас, ще й сіре кудлате цуценя Клаптик дзвінко гав­кало, бігало між «вояками» і намагалося зловити сніжки.

«Ну коли вже ця моя хвороба закінчить­ся?» — зітхав Антошка.

Як би він зараз швидко бігав з усіма і влучно поцілював сніжкою у «суперника». «Чому так вийшло?» — гірко думає Антон. — Треба прислухатись до свого тіла, що воно тобі каже, — часто каже мама.

— Хіба моє тіло вміє розмовляти? — ди­вується Антон.

Настав вечір, а потім ніч. І наснився Ан­тону сон, наче він навчився розуміти мову свого тіла і почав з ним розмовляти.

— Чому ти часто зраджуєш мені? Коли хочеться погуляти з друзями, через тебе доводиться сидіти вдома! Що я зробив тобі?

— Ні, — відповідає тіло, — це мені погано живеться з тобою. Ти зовсім не хочеш чути мене. Ти чуєш тільки свої бажання. Ти нех­туєш моїми потребами. Так друзі не роблять.

Антон розгубився, коли почув таке.

—Я справді не знаю, що тобі подобаєть­ся, а що ні. Скажи мені про це.

— Добре, слухай! Мені погано, коли ти їси багато тістечок та цукерок. Якщо їх не­багато, я ще можу потерпіти. Або ж коли ти випиваєш цілу пляшку солодкої газованої води, треба знати міру. Ще мені погано, коли ти довго сидиш перед телевізором чи комп'ютером, особливо ввечері. А потім уранці ти прокидаєшся кволим і тобі пога­но, бо погано мені.

—А ось що мені подобається, — пожвав­ішало тіло, — це коли ти їси борщик, каш­ку, п'єш молоко або гризеш морквинку, яблучко. А ще, коли гуляєш на свіжому повітрі, займаєшся спортом. Люблю, коли ти спо­кійний та сміливий, і не подобається, коли ти сваришся з кимось, нервуєш. У таких випадках мені стає погано з тобою.

— Я зрозумів, чому я захворів, — замис­лено сказав Антон, — тобі, мабуть, не спо­добалось, що коли я набігався і впрів, то випив повну чашку холодної води.

— Ось бачиш, ти починаєш розуміти мою мову. Дякую тобі за це. Я теж намагатимусь не підводити тебе.

Антон уранці прокинувся, згадав свій сон і попросив маму:

— Допоможеш мені добре вивчити мову мого тіла?

Дорослі все ж таки знають більше.