ПОГОВОРИМО ПРО ДИТЯЧІ РЕВНОЩІ

ПОГОВОРИМО ПРО ДИТЯЧІ РЕВНОЩІ

Здебільшого перша дитина - це дитина любові, і батьки навіть не замислюються над тим, чи готові до її народження. Найчастіше перша дитина народжується у перший рік подружнього життя. Але минає кілька років, і подружжя планує народження другої дитини. Це величезна радість для мами і тата. А як усе сприймає ваша старша дитина? Для неї це непередбачена подія. Адже тепер потрібно ділитися із братиком чи
сестричкою своїми іграшками, своїм життєвим простором, телевізором, а найголовніше - любов'ю батьків.

Зі старшою дитиною починає діятися щось незрозуміле. Спочатку вона спри­ймає немовля як нову іграшку: її цікаво торкнутися, воно таке малесеньке, кумедне. Але за деякий час ви помітите, що все змі­нилося. Вашому первістку стало зрозуміло, що немовля влаштувалося на його території назавжди. При цьому малюк багато спить, часто плаче або лежить весь час у мами на ру­ках, усі розмови тільки про нього, нові речі, іграшки, всі лагідні слова — тільки йому.

Що молодша старша дитина, то відверті­шими будуть у неї прояви ревнощів. Деякі діти стають агресивними щодо немовля­ти, але ще частіше — щодо батьків, які так несправедливо, на думку дитини, вчинили з нею.

Інші діти починають навмисно копію­вати поведінку немовляти, щоб перевірити, чи так само, як і раніше, дорослі люблять їх. Найчастіше проявами такої стратегії є ену­рез, смоктання пальців, погризені нігті, постійне скиглення. Головне для малень­кого ревнивця — привернути до себе увагу батьків, нехай навіть негативну. Не лайте дитину, якщо вона робить дурниці. Не варто карати її за мокрі штанці, адже, схоже, ваш первісток страждає. Він страждає без вашої любові та уваги. Усіма своїми діями він ніби говорить: «Я теж маленький! Я боюся, що ти мене розлюбиш. Мені бракує твоєї уваги!».

Найскладніший період для появи дру­гої дитини — це коли старшій дитині три роки. Здавалося б, вона стала трохи дорос­лішою, однак цей час збігається із кризою трьох років, коли ди­тина починає віддаля­тися від мами і звика­ти до соціуму. Криза супроводжується про­явами негативізму та агресивності. І ко­ли на неї накладаєть­ся ще й народження другої дитини, то, без­перечно, труднощів у поведінці не уник­нути.

Важливо пам'ятати, що дитячі ревнощі легше попередити, ніж із ними боротися. Фізичні потреби но­вонародженого, без­умовно, треба задовольняти, але водночас не менш важливо зважати і на емоційні пот­реби старшої дитини. Намагайтеся якомога більше приділяти часу своєму ревнивцеві, спілкуйтеся з ним, радьтеся, разом радій­те новим досягненням меншого братика чи сестрички.

Запасіться любов'ю, терпінням, пам'я­тайте, що повністю уникнути ревнощів не вдасться, але можна звести їх до міні­муму. Щоб не провокувати спалахів дитячих ревнощів, дайте зрозуміти своєму старшому, що, як і раніше, любите його. Любов ви­являйте найрізноманітнішими способами: хваліть дитину, приділяйте їй час і увагу, даруйте маленькі подаруночки, обіймайте, цілуйте, беріть на руки. І обов'язково про­сіть допомогти доглядати немовля. З ен­тузіазмом пропонуйте: «А от зараз ми разом із тобою...», — ніби йдеться про дуже цікаву справу. Звісно, дівчатка схильні до ранніх виявів материнства, однак не варто недо­оцінювати й допомогу хлопчиків. Якщо дівчатка більше схильні копіювати матір і вчитися у неї, «як треба робити», то із хлопчиками потрібно радитися, запитувати про їхню думку — так вони переймають роль старшого, помічника, чоловіка, який контролює ситуацію. Дуже важливо дати старшій дитині пишатися своєю «зрілістю». Розмірковуйте разом із нею про незручності дитинства й переваги «дорослого» життя порівняно з новонародженим (вона вже може піти погуляти з однолітками, ходи­ти до школи, дивитися «дорослі» фільми). Мрійте разом зі старшою дитиною (чи дітьми) про те, що буде, коли малюк під­росте: як із ним можна буде разом пограти в ляльки чи футбол, поїхати всією сім'єю подорожувати, як цікаво буде всім разом повести його в перший клас...

Ось декілька порад, як спрямувати дитячі ревнощі в потрібне річище:

1. Не забувайте про те, які важливі для вашого первістка звичні ситуації. Не припус­кайтеся небезпечних помилок: не віддавайте кімнату старшого, його ліжечко чи іграшки малюкові. Якщо раніше ваше перше дитя на ніч завжди слухало казку або мало інший звичний ритуал відходу до сну та прокидан­ня, обов'язково дотримуйтеся його і далі. Пригадайте всі звичні традиції і, якщо мо­жете, зберігайте їх.

2. Не забувайте, що ваше старше дитя теж іще маленьке. Порівняно з немовлям, старша дитина здається вам Гулівером. Але хоч як вона виглядає, і в три роки, і в п'ять залишатиметься маленьким дитям, і так само потребуватиме вашої уваги, розуміння, ла­гідних слів, обіймів, поцілунків. Боріться з інстинктивним бажанням вимагати від стар­шого постійної допомоги у догляді за молод­шою дитиною, намагайтеся залучати його тільки при справжній потребі, заздалегідь домовляйтеся про допомогу, не відривайте від улюблених мультиків, ігор, не робіть зі старшої дитини няньку. Уникайте команд і вчинків, що сигналізують: «Відійди», «Не чіпай». Довіряйте молодшу дитину стар­шому. Заохочуйте обійми і прояви любові. А якщо боїтеся за крихітку, навчіть старшого проявляти свою любов безпечним способом: наприклад, посилати «повітряні» поцілунки, гладити рученята, животик.

3. Дайте маленькому ревнивцеві доручен­ня, яке виконуватиме тільки він. Наприклад, вибирати шкарпетки для немовляти, тримати його речі, поки ви вдягаєтеся на прогулянку, або співати йому перед сном пісеньку. Ці доручення мають бути приємними. Не нама­гайтеся надолужити брак спілкування з пер­вістком, поки молодший спить. Старший усе одно це зрозуміє. Усвідомлення того, що до нього виявляють увагу за залишковим прин­ципом, ображає.

4. Розподіліть із чоловіком час, який ви проводите з кожним малям. Двоє бать­ків — двоє дітей. Тато може піти зі стар­шим у цирк або театр, поїхати на екскурсію. Робіть разом із чоловіком усе можливе, щоб старше дитя не почувалося забутим. Зреш­тою, нагадайте маленькому ревнивцеві, що у нього є переваги. Його молодший братик або сестричка не можуть співати, танцювати чи бігати, їздити на велосипеді. Крім того, немовлятам не дозволяють їсти морозиво і шоколадні цукерки, дивитися мультики. Тут уже справді нема чому позаздрити — одне й те саме: пелюшки, памперси, со­ски!

Сприйняття першою дитиною наро­дження другої залежить від батьків. Якщо вони висловлюють свою любов, разом го­туються до народження братика чи сес­трички, ця звістка буде радісною. Хоче­мо наголосити — основним батьківським завданням є допомогти дитині зрозумі­ти, що народження братика чи сестрички не означатиме для неї втрату чи зменшен­ня батьківської любові. Саме тоді багатьох проблем, зокрема і дитячих ревнощів, мож­на уникнути.