Країна ніжності

Країна Ніжності

Мета: активізувати творче мислення, уяву; активізація сприйнятливості, чутли­вості до навколишнього світу, зняття емоц­ійного напруження.

Давно-давно в одній країні жили ра­зом дві дуже щасливі людини — тато Том та мама Мегі. Та був у них синочок Ян і донька Люцина. В ті часи при народженні кожній людині давали маленький мішечок з маленькими та пухнатими кульками — ніжними Тепленятками, якими вони кори­стувалися все життя. Тепленятка несли людям добро та ніжність, а також захища­ли їх від хвороб та смерті.

(Запросити дітей сісти у коло та пере­давати по колу пухнатий м'ячик.)

— Люди дарували Тепленяток один од­ному. Отримати Тепленятко було зовсім просто. Достатньо було підійти до когось та сказати: «Мені потрібне Тепленятко.» Той, діставши Тепленятко з мішечка, клав його на плече

потребуючому. Тепленятко по­сміхалося та перетворювалося у великий пухнатий клубок, який при дотику з люди­ною танув, наділяючи її добротою та ніжністю.

Люди щедро роздавали Тепленяток один одному. Тому всі навколо були щасливі та здорові.— Діти, вам було приємно передавати один одному Тепленятко?

Та одній злій відьмі не сподобалося що всі щасливі та здорові: ніхто не купував у неї мікстур та ліків. І придумала вона страшний план. Одного разу, коли Мегі гра­лася з донькою Люциною, відьма тихо підкралася до Тома та прошепотіла йому на вушко:

«Подивися скільки Тепленяток Мегі віддає Людині. Якщо так буде і далі, Тепле-нятка закінчаться і тобі нічого не зали­шиться.» Слова злої відьми потрапили до серця Тома, і став він ревниво стежити за Мегі. Йому дуже подобалися її Тепленятка, і він поскаржився Мегі, що йому не виста­чить їх, якщо вона буде такою щедрою.

Мегі дуже любила Тома і, щоб не засму­чувати його, вирішила приберегти для ньо­го Тепленяток. Слідом за мамою діти також перестали роздавати Тепленятка. Тепленя­ток ставало дедалі менше і менше. Всі відчули, що навколо не вистачає тепла та ніжності. Люди стали хворіти й помирати.

Запитати дітей: «На що схожа злість».

— Якого кольору злість?

— На яку погоду вона схожа?

— На який предмет у вашій кімнаті вона схожа? [Діти вибирають предмет або іграшку, яка асоціюється у них зі злістю: розказують, чому вони вибрали цей пред­мет)

Зла відьма не хотіла, щоб люди по­мирали - покійникам ліки вже не потрібні. І задумала вона новий план:

Всім людям країни вона роздала мішечки, всередині яких знаходи­лися холодні і колючі Льодянички, які несли людям холод і жор­стокість, але все-таки захи­щали їх від смерті.

З тих пір люди дарували один одному Льодянички, а Тепленятка залишали собі. Скоро всі навколо стали відчувати себе не­щасними — обмінювалися злом, грубістю та жорстокістю.

Людям дуже не вистачало Тепленяток. Навіть знайшлися хитруни, які обклеюва­ли Льодянички пухом, а потім продавали замість Тепленяток. Обмінюючись не­справжніми Тепленятками, люди не розу­міли, чому вони не отримують тепла та ніжності. Життя стало важким та жорсто­ким, а у всьому була винна зла відьма, яка сказала, що Тепленятка в мішечках скоро закінчаться.

— Діти, що потрібно зробити, щоб знову люди стали дарувати Тепленяток? Одного разу в цю нещасну країну завітала весела та добра фея. Вона роздавала всім жите­лям Тепленяток, зовсім не переживаючи, що вони можуть закінчитися. Всім дітям фея дуже сподобалася і вони стали за нею роздавати всім Тепленяток. Дорослі зане­покоїлися й видали спеціальний закон, який забороняє давати Тепленятка без спеціального дозволу. Діти зовсім не звер­тали увагу на цей закон, продовжуючи да­рувати людям тепло, турботу і радість.

Давайте покажемо, що ми перемогли відьму, і об­міняємося Тепленятка­ми. Ми наповнюємося теплом, радістю, щас­тям. ... (Діти по колу пере­дають кульки, посміхаю­чись одинодному.)