справжня історія

СПРАВЖНЯ ІСТОРІЯ

 

Підстрибуючи, Віталік біг по вулиці. Він розмахував порожньою сумкою і щось     невміло насвистував. День був чудовий. Зараз він купить хліба, як наказала мама, і знову вийде гуляти з хлопцями. Біля магазину з курятиною він раптово зупинився і почав з цікавістю за чимось спостерігати. Справді, важко було байдуже пройти попри таку картину: біля магазину під кущем якось нервово поводився величезний сірий котяра. Він дуже пильно спостерігав за дверима ма­газину. Двері майже не зачинялися, і один за одним виходили й заходили покупці.

Чомусь особливими були для кота ті, що виходили. Мабуть, тому, що від них смачно пахло свіжою курятиною. Але кіт чомусь не поспішав прошмигнути у двері, від яких теж чудово пахло куркою.

«Бідолашний, — подумав Віталік, — їсти хоче, а боїться пройти». Хоча тут же інша думка: «Щоправда, не дуже він і схожий на лякливого кота».

Кіт швидко нагадував твари­ну, яка сидить у засідці і когось очікує, при цьому невідступно поглядаючи на двері. Віталік забув про хліб і тихенько про­довжував свої спостереження за котом.

Раптом кіт різко змінився: він напружив спинку, наче став ще більшим, його хвіст набув бойового положення, хутро стало дибки. А погляд! Цей погляд зараз не помічав нічого навколо. Кіт бачив тільки двері магазину, точніше, того, хто ви­ходив. А виходила з магазину жінка з сумкою. Поряд з нею біг кудлатий собака середніх розмірів. Якщо порівняти його з котом, то кіт був удвічі меншим.

Далі сталося щось неймовірне і смішне водночас. Кіт різко рвонув уперед до соба­ки, вчепився в нього лапами й почав кусати. Бідолашний собака жалісно заскавчав, під­жав хвоста і кинувся під ноги хазяйці, щільно притулився до неї, шукаючи захисту. Поки

хазяйка собаки відганяла кота, переляканий собака добряче натерпівся від несподіваної поведінки кота.

«Нічого собі! Такого ж не може бути. Мені не повірять, що я таке бачив», — подумав Віталік. Собака начебто програв напад кота. І чим цей собака розлютив кота?

Запитань було набагато більше, ніж від­повідей. І Віталік почав розмірковувати. Ма­буть, собака якимось чином образив кота, і він вирішив помститися.

Коти зазвичай тікають від собак, і ця втеча додає собакам рішучості. Тобто собаки відчу­вають себе сильнішими, якщо хтось боїться їх. Доречі, у людей буває так само. І розміри суперника, виявляється, зовсім не мають зна­чення, коли йдеться про силу духа. Кіт, ма­буть, і думки не мав, що він удвічі менший за собаку! Котячу рішучість пес відчув миттєво, і це злякало його.

Потім Віталік подумав, що так само буває і в людей: якщо хтось показує свою несмі­ливість, сором'язливість, страх — тоді супер­ник стає сміливішим і сильнішим.

Додому Віталік повертався вже не під­стрибуючи, а швидше в задумі. Цей розкіш­ний кіт переконав його: сміливі і рішучі пе­ремагають.