ЯК
ЖИВЕТЬСЯ З ТОБОЮ ТВОЄМУ ТІЛУ?
Антон
з сумом дивився у вікно. Як весело було дітям у дворі! За ніч нападало стільки
снігу! І тепер можна скільки завгодно ліпити з нього що завгодно!
Тетянка
з сусіднього під'їзду та її подружка Оленка старанно ліпили невеличкого
сніговика. А хлопці...! У Антона аж дух перехопило від заздрощів. Хлопці
зліпили цілу снігову фортецю і тепер захищали її від штурму неприятеля.
Сніжки
летіли з одного боку в інший. Почервонілі обличчя, веселий галас, ще й сіре
кудлате цуценя Клаптик дзвінко гавкало, бігало між «вояками» і намагалося
зловити сніжки.
«Ну
коли вже ця моя хвороба закінчиться?» — зітхав Антошка.
Як
би він зараз швидко бігав з усіма і влучно поцілював сніжкою у «суперника».
«Чому так вийшло?» — гірко думає Антон. — Треба прислухатись до свого тіла, що
воно тобі каже, — часто каже мама.
— Хіба
моє тіло вміє розмовляти? — дивується Антон.
Настав
вечір, а потім ніч. І наснився Антону сон, наче він навчився розуміти мову
свого тіла і почав з ним розмовляти.
—
Чому ти часто зраджуєш мені? Коли хочеться погуляти з друзями, через тебе
доводиться сидіти вдома! Що я зробив тобі?
— Ні,
— відповідає тіло, — це мені погано живеться з тобою. Ти зовсім не хочеш чути
мене. Ти чуєш тільки свої бажання. Ти нехтуєш моїми потребами. Так друзі не
роблять.
Антон
розгубився, коли почув таке.
—Я
справді не знаю, що тобі подобається, а що ні. Скажи мені про це.
—
Добре, слухай! Мені погано, коли ти їси багато тістечок та цукерок. Якщо їх небагато,
я ще можу потерпіти. Або ж коли ти випиваєш цілу пляшку солодкої газованої
води, треба знати міру. Ще мені погано, коли ти довго сидиш перед телевізором
чи комп'ютером, особливо ввечері. А потім уранці ти прокидаєшся кволим і тобі
погано, бо погано мені.
—А
ось що мені подобається, — пожвавішало тіло, — це коли ти їси борщик, кашку,
п'єш молоко або гризеш морквинку, яблучко. А ще, коли гуляєш на свіжому
повітрі, займаєшся спортом. Люблю, коли ти спокійний та сміливий, і не
подобається, коли ти сваришся з кимось, нервуєш. У таких випадках мені стає
погано з тобою.
— Я
зрозумів, чому я захворів, — замислено сказав Антон, — тобі, мабуть, не сподобалось,
що коли я набігався і впрів, то випив повну чашку холодної води.
— Ось
бачиш, ти починаєш розуміти мою мову. Дякую тобі за це. Я теж намагатимусь не
підводити тебе.
Антон
уранці прокинувся, згадав свій сон і попросив маму:
— Допоможеш
мені добре вивчити мову мого тіла?
Дорослі
все ж таки знають більше.
Немає коментарів:
Дописати коментар